За даними Світового банку, щорічно людство виробляє трохи більше 2 млрд тонн твердих комунальних відходів. До 2050 року ця цифра загрожує вирости до 3,4 млрд тонн.
Про це повідомляє ТАСС.
Країни по-різному вирішують проблему. Наприклад, в Японії населення самостійно розбирає сміття на десятки категорій, жителі Індії тільки вчаться не викидати його просто на вулиці, а італійські міста раз у раз виявляються на межі сміттєвого колапсу.
Німеччина
Країна залишається одним з найуспішніших європейських прикладів боротьби з відходами. Її жителі почали роздільно збирати сміття ще в кінці 1980-х років, і зараз в Німеччині склалася система глибокого сортування.
Так, на приписаній до дому площадці повинно бути як мінімум три контейнера – для харчових відходів, для пластику, пакетів і упаковок і для паперу та картону. Скляні пляшки і банки – з-під вина, олії або джему – відносять в окремі громадські баки на вулиці.
Ілюстративне фото (unsplash.com)
А тару від напоїв можна відносити на відповідні приймачі – фандомати, встановлені у всіх мережевих магазинах. При цьому вартість пластикової пляшки або банки включена в ціну майже кожного напою, і, здавши ємність, цю переплату можна повернути. Не хочеш здавати пляшки – просто не отримаєш назад сплачені понад напою гроші. Таким чином держава привчила населення не забруднювати навколишнє середовище шкідливим пластиком або металевими банками. Великогабаритне сміття типу меблів знаходить своє місце на звалищі – туди його можна відвезти або самому, або за допомогою вантажників. Одяг приймають благодійні організації, а батарейки – магазини, де для цього встановлюють спеціальні коробки.
Платить за вивіз сміття кожне домогосподарство. Вартість може сильно варіюватися в залежності від місця проживання, числа квартир, обсягу і кількості баків на під’їзд. З урахуванням цих чинників керуючі компанії і встановлюють тарифи. В середньому для великих міст мова може йти про плату в € 150-300 на рік.
Щорічно країна виробляє близько 41 млн тонн сміття – приблизно по 500 кілограмів на людину.
Франція
У країні досить давно існує роздільний збір відходів. Сміттєві баки маркують кришками різних кольорів. Біла кришка позначає скло. Жовта – відходи, які йдуть на переробку. Викидати в цей контейнер сміття треба неодмінно висипаючи його з мішка, щоб робітники змогли побачити вміст контейнера. В іншому випадку муніципальні служби не будуть його вивозити. А безвідповідального громадянина чекає серйозна розмова з сусідами, чиє сміття також залишиться в баках.
У контейнер з коричневою кришкою викидають всі інші відходи, які підлягають спалюванню чи похованню на звалищах. Продукти фармацевтики – старі таблетки, упаковки від них, термометри і так далі – можна здати в будь-яку аптеку, щоб токсичні речовини не потрапляли ні в переробку, ні на загальний полігон.
У деяких місцях контейнерів може бути більше. Окремо можуть стояти баки для пластикових продуктів, картону та дерева. При цьому слід пам’ятати, що не весь пластик в принципі можна переробити.
Щоб полегшити населенню життя, французька влада намагається краще його інформувати і пояснювати принципи сортування. Наприклад, в Парижі у свій час була поширена система “електронних помічників”, які висіли над смітником і після сканування упаковки підказували, в яку саме урну її слід опустити.
Італія
Практично на всій території країни діє роздільний збір сміття – знову ж десь в більшій, десь в меншій мірі. Так, в Римі потрібно окремо збирати чистий папір і картон, пластик і метал, органічні відходи і сміття, яке не перероблюється, а також скло. На кожен вид сміття свій контейнер, вивезення якого здійснюється по певних днях.
Що стосується плати за вивезення сміття, то кожна міська адміністрація встановлює свої тарифи. Як правило, вони розраховуються з урахуванням числа прописаних осіб на одній житлоплощі і коливаються від € 150 до майже € 600, але в середньому – € 300 на рік. Численна родина платить більше, ніж самотня людина. При цьому на півдні тарифи вище, хоча середній дохід населення тут менше, ніж на півночі, – € 600-700 проти € 1000 по країні.
Ніяких загальних пільг і заохочень немає. Навпаки, вивезення великогабаритного сміття здійснюється за додаткову плату приватними компаніями. Окремі предмети – пральну машину, шафа, матрац – можуть забрати безкоштовно муніципальні служби.
США
Щорічно в країні виробляється більше 250 млн тонн побутового сміття. На кожного жителя Нью-Йорка, наприклад, за статистикою санітарного управління міста, в тиждень доводиться 11,33 кілограма відходів – 7,25 кілограма за місцем проживання і 4,08 кілограма на роботі.
Вимоги до переробки сміття встановлюють місцеві влади міст і штатів. А системи штрафів стимулюють населення виносити сміття в певне місце в чітко позначені контейнери для макулатури, скла, пластику та інших відходів. Наприклад, у великому 100-квартирному житловому комплексі на півдні Нью-Йорку на кожному поверсі встановлені сміттєприймачі з докладною інструкцією – навіть для металевих вішалок і для використаних батарейок є свої ємності.
Ілюстративне фото (unsplash.com)
У деяких штатах при купівлі товарів з перероблюваної тари в їх вартість включають певну суму (приблизно близько 10 центів) – в якості застави.
Що стосується вивозу сміття від будівлі, то в згаданому вище житловому комплексі цим щотижня займається група з шести співробітників санітарного управління Нью-Йорка, і тут працюють податки городян, так як всі витрати несе муніципалітет.
Канада
Країна перейнялася темою роздільного збору сміття та його подальшою переробкою ще на початку 1980-х років.
Зараз жителі Канади сортують відходи в спеціальні контейнери, які мерія видає власникам всіх домогосподарств. Сині – для скла, металевих банок, фольги, пластику, пакетів від молока і пластикових пакетів. Чорні – для паперу, газет, журналів, картону. Зелені – для харчових і інших дрібних відходів. У багатоквартирних будинках такі баки стоять, як правило, в підземних гаражах, але можуть і відрізнятися за кольором. Крім того, в кінці 2018 року їх доповнили ще й окремими контейнерами для батарейок, шприців і голок.
Великогабаритне сміття – наприклад, меблі, телевізори або побутову техніку – жителі Оттави або вивозять самостійно в спеціальні пункти прийому або за окрему плату викликають фахівців-утилізаторів. Також в Канаді прийнято спочатку пропонувати непотрібні речі, в тому числі одяг, благодійним організаціям, які розподіляють їх серед потребуючих.
Японія
Країна належить до групи держав, які реалізують вже згадувану ініціативу трьох R – reduce, reuse, recycle – по скороченню обсягу, повторного використання та переробки відходів. Японія давно йшла до роздільного збору сміття – в деяких містах його почали сортувати вже з першої половини 1970-х років. І зараз сортування відходів стала невід’ємною частиною культури японців.
Вимоги різняться в залежності від населеного пункту, але основні принципи скрізь однакові. В першу чергу збираються призначені для спалювання відходи – горюче кухонне сміття, папір, шкіра і пластик. В спеціальні контейнери жителі складають ресурси для повторного використання – скляні пляшки, ПЕТ-пляшки, сталеві і алюмінієві банки – все окремо. Також виділяють порожні металеві балончики від аерозолів, сковорідки, чайники і іншу невеликий за розміром металевий кухонний посуд. Окремо йдуть пачки газет і журналів, картон. У деяких районах ще збирають нестандартні відходи – батарейки, лампочки і кераміку.
Великогабаритне побутове сміття – меблі, старі матраци, валізи – можна викинути, тільки попередньо оплативши вивезення. Муніципальна служба не забере такі предмети без талона про оплату відповідного збору. Купити його можна в будь-якому магазинчику – наприклад, вивіз матраца обійдеться десь в $ 3-4.
Китай
Країна не перший рік намагається вирішити проблему переробки і утилізації сміття. Останнім часом це питання постало особливо гостро через зростання екологічної загрози, що впливає на загальну економіку держави. З 2009 року в країні діє закон, націлений на дотримання нормативних вимог до переробки промислових та побутових відходів, а також утилізації сміття, що не піддається повторному використанню. Що поки, втім, не зупиняє виникнення на виїзді з великих мегаполісів величезних злегка замаскованих звалищ.
На вулицях китайських міст встановлені баки з двома-трьома типами контейнерів – для вторинної переробки, сміття, яке не перероблюється і харчових відходів. Іноді до них додають окремі баки для пластику і скла.
Але незважаючи на можливості для сортування, сміття в Китаї часто викидають за принципом “який контейнер ближче”. Тому що на сьогоднішній день в країні відсутнє поняття як такої соціальної відповідальності за неправильно викинуте сміття, як не існує і штрафів для населення за викидання пластикової пляшки в відсік для харчових відходів. Це питання “регулюється” особистою совістю кожного. А ось для юридичних осіб покарання поступово вводять.
Індія
Досить почитати відгуки туристів в інтернеті, щоб зрозуміти, що Індія потребує генерального прибирання. Але так було не завжди, і насправді бруд на індійських вулицях – явище досить нове, відзначають експерти з урбаністики. Вони пояснюють проблему традицією – в Індії традиційно відходи викидали просто на вулиці. Але якщо раніше спека і сонце висушували їх в пил, то з появою в XX столітті пластику, картону і інших продуктів сучасності вони з цим впоратися вже не можуть. Ускладнюється це все міграцією в місто сільського населення, яке продовжує по-старому викидати сміття на вулиці.
Загальний кілометраж всіх звалищ Індії, за оцінками індійської некомерційної організації Waste Ventures India, до 2047 року складе 1,4 тис. Кв. кілометрів, що приблизно дорівнює площі трьох найбільших міст країни – Хайдерабада, Мумбаї і Ченнаї.
Ще одна важлива проблема – Індія тільки починає організовувати сучасну систему збирання та вивезення відходів. При цьому професія сміттяра залишається кастовою, сміттям займаються даліти – недоторканні. Чоловіки два рази в день – вранці і ввечері – звозять відходи прямо в квартали, де вони живуть. А жінки сортують його, відбираючи пластикові пляшки, макулатуру, металобрухт, скло, ганчірки, викинутий одяг і взуття. Все це потім продають. Але якщо щось не годиться і сміттярам, то воно нерідко так і залишається на вулицях.
Мексика
Обсяг виробництва сміття в країні, за даними Міністерства охорони навколишнього середовища і природних ресурсів (на ісп. Semarnat), досяг 117 тис. тонн в день до кінця 2017 року. Таким чином Мексика вийшла на одне з перших місць по генерації відходів в Латинській Америці, підрахували в ООН.
Незважаючи на те що сміття в Мексиці з кожним роком стає все більше, ситуація з його збиранням, не кажучи вже про переробку, стабільно залишається складною. За словами екс-глави природоохоронного міністерства Рафаеля Пакчіано, до 70% відходів відправляються навіть не на полігони або звалища, а потрапляють безпосередньо в річки, ліси і яри.
Запропонована Semarnat в кінці 2016 року ініціатива стягувати 90 песо ($ 4,6) на місяць з кожної мексиканської сім’ї за вивезення сміття поки не отримала широкого розповсюдження. Не можна заперечувати, що одним із серйозних перешкод для її реалізації був і залишається низький рівень життя багатьох мексиканців.
Бразилія
У 2012 році під Ріо-де-Жанейро закрили найбільше в Південній Америці звалище. А навантаження на себе взяла побудована в 75 кілометрах від міста сміттєпереробна фабрика. За програмою, розробленою бразильською владою, всі аналогічні смітники слід закрити до 2014 року. Однак цього не сталося, і в країні як і раніше налічується близько 3 тис. звалищ. При цьому кожен бразилець щорічно виробляє близько 378 кілограмів відходів.
Вартість вивозу відходів з території житлових багатоквартирних будинків залежить від тарифів, встановлених керуючою компанією для того чи іншого будинку. Окремим рядком в квитанції про оплату комунальних послуг ці витрати не значаться.