Пропонуємо для южноукраїнців відвідати п’ять дивовижних музеїв України, які підготував сайт VETER DO IT. Пограти на гармоніці із сірників, створити власну експозицію у покинутих хатах, послухати оповідки колишнього розвідника, відвідати будиночок із пляшок чи скансен Москалів. У зв’язку з цим ЮжБуд_News вирішив розповісти вам про найцікавіші місця, які варто відвідати у найвіддаленіших куточках України. Обирайте та вирушайте у подорож слідами експедицій Ukraїner.
Живий музей гармоніки (місто Жашків на Наддніпрянщині)
Музей гармоніки, де зібрано близько п’ятиста експонатів. Усі вони в робочому стані і на кожному може зіграти будь-хто з відвідувачів.Опікується музеєм професійний музикант Іван Сухий. На другому поверсі музичної школи з 1991 року він керує дитячим ансамблем, з яким об’їхав 12 країн світу. Тут музикант облаштував і музейну кімнату.
У колекції музею є інструменти, які зроблені з сірників створив майстер Богдан Сенчуков. Тільки на гриф у цій гармоніці пішло 5 тисяч сірників, а весь інструмент складається з 18 тисяч. Назвали символічно — «Єдність».
Музей з пляшок Серафима Леська (село Велика Яромирка)
У Великій Яромирці на Поділлі розташований музей Серафима Леська. Роками він колекціонував предмети старовини та історії людей, які уклав у величезну родову енциклопедію села. У 1997 році Серафим почав власноруч будувати музей: заклав фундамент зі скляних пляшок, стіни спорудив з пластикових, а на даху встановив вітряк.
У колекції музею — старовинні предмети побуту, глиняний посуд, знаряддя праці та сільськогосподарське приладдя, військовий реманент, нагороди, фотографії та книги. Експозиція музею також містить зібрання медалей та орденів. Колекціонер особливо пишається «наполєоновським» експонатом — надбитим дзвоником, який чіпляли на коня чи до брички. На ньому зберігся напис: «Париж, Наполеон, 1812».
В музеї є Книга життєписів яромирчан, що містить родовід Серафима аж до 1829 року, а також сімейні історії місцевих жителів.
Музей старожитностей Юрія Дахна (село Москалі)
Село Москалі, що на Сіверщині, розташоване за 30 км від Чернігова. «Москалями» називали козаків із Московщини, які після повернення Любецької волості до складу Великого князівства Литовського понад три сторіччя тому залишилися на його території. Тепер у селі залишилося близько двадцяти хат, а місцевий мешканець Юрій Дахно захопився ідеєю створити тут власний скансен – зберегти старі хати та магазин, які він викупив та перетворив на музеї старожитностей.
Серед експонатів — предмети побуту ХІХ–ХХ ст., роботи місцевих художників. На стінах колишнього магазину висять картини, на поличках стоять скляні пляшки й кухлі, дерев’яні діжки, на кілочки надягнуті солом’яні брилі, знад тумби виглядають патефон, старе радіо, взуття. У автентичній хаті, переробленій під музей, більше меблів, які були типовими для сільського побуту 1940–50-х років. Колекціонер каже, що знає походження майже всіх експонатів.
Музей створений не для прибутку: тут нечасто бувають відвідувачі, іноді заїжджають гості з інших куточків країни або іноземці. Свою колекцію Юрій називає «віддушиною». Зібрана Юрієм експозиція цінна з етнографічного погляду. 1932-го року велика частина села згоріла, тому одяг, знаряддя праці, які вціліли, стали рідкістю.
Етнографічний музей Юрія Куцина (село Калини)
У селі Калини в Тячівському районі розташований приватний етнографічний музей Юрія Куцина. Тут зібрані сотні зразків старовинних предметів побуту закарпатців. Та, певно, найбільш цікавим «експонатом» є сам пан Юрій.
Ще за часів СPСР він відвідав понад 70 країн. Власник музею має власноруч виготовлений глобус із позначками, де він побував. Крім того, пан Юрій ще й художник, столяр та чудовий оповідач. Разом із дружиною вони вирощують мароканський часник і лимони, мають пасіку та роблять вино, яким радо пригощають своїх гостей.
При вході до музею стоять кілька дерев’яних скульптур, серед яких — карпатський розбійник, опришок Пинтьо Хрущ. Тут є млин, що досі працює, і справжя гірська закарпатська хата, яка, за словами Юрія, побудована наприкінці ХVIII століття. Серед інших експонатів: колекція народного одягу, зброї опришків, предмети побуту, стародавні музичні інструменти, зокрема трембіти.
Музей Юрія Куцина — живий організм. Тут панує робоча атмосфера, нічого не лежить без діла, не припадає пилом. Атмосферу тут створює людина, а речі та історії доповнюють її.
Музей у покинутих хатах Альошкіних (село Букатинка)
Букатинка на Поділлі славиться своїми унікальними ландшафтами — тут є виходи на поверхню землі кам’яних решток шарів планетоутворного періоду, прадавніх вивержень вулканів. Колись це село було одним із центрів каменотесного мистецтва. Збереження традицій і збирання предметів цього давнього промислу стало однією з причин, чому понад 40 років тому в Букатинці оселилося подружжя митців — Олексій та Людмила Альошкіни. Вони створили справжню галерею скульптур.
Старі хати, що залишилися без господарів, Альошкіни купили і перетворили на музеї. Тут є хатина, де займаються театром тіней і малюють піском на склі. Є музей гончарства із сотнями глечиків, барилець і куманців, зібраних у походах Придністров’ям, музей старожитностей із розписаною піччю. Є хатка з роботами їхньої родини: камінь, дерево, витинанки, глина, писанки, живопис, графіка. Всередині всі вони встелені сіном, зовні — розписані казковими русалками, трипільськими колами, подільськими вазонами.
Всюди вхід безкоштовний, а назва «музей» — умовна. Адже тут до всього можна торкатися, гратися, а також допомагати самостійно творити кожен із музеїв.