Головна Місто Квіти України: 30 років на сторожі традицій

Квіти України: 30 років на сторожі традицій

Автор Виталия
ЮжБудNews. Новини Южноукраїнськ.

Яскравому та дивовижному зразковому ансамблю народного танцю «Квіти України» – 30 років.

Ансамбль організувала, нині заслужений працівник культури України, почесний громадянин міста Южноукраїнська, Ольга Борисівна Форостенко.

Сталося це, ще в далекому 1991 році, в тому самому році коли Україна отримала Незалежність. І це точно символічно, адже протягом усіх цих трьох десятиріч, Ольга Борисівна навчає дітей народному танцю, а нам, глядачам та пошановувачам,  дарує можливість доторкнуться до справжньої культури та українських традицій.

Народилася пані Ольга в селі з красномовною назвою Українка в Дніпропетровській області. А в 1975 році приїхала з родиною в наше місто на чергу за квартирою.

Ольга Борисівна розповіла редакції про створення колективу: «Коли приїхали, тут був лише десятий будинок та третій гуртожиток.

Я на той час закінчила Дніпропетровське театральне училище клас хореографії та пішла у декретну відпустку. Тож на час прибуття сюди за спеціальністю не працювала. Приїхавши сюди влаштувалася на роботу помічником вихователя у гуртожитку. Після другої декретної відпустки 10 років пропрацювала в бухгалтерії. В мене все добре виходило і вже здавалося, що до хореографії не повернуся.

Але все змінив випадок. Обидві дочки навчалися в школі мистецтв. Старша дочка – Наташа – розповіла, що її мама хореограф. І директор Раїса Петрівна запросила мене на роботу у школу. Чесно кажучи, були думки, що не впораюсь, адже стільки часу пройшло. Але вже через півтори року роботи, поїхали з колективом на великий конкурс в Одесу та зайняли друге місто.

Взагалі працювати за фахом дуже сподобалося.

Коли в місті відкрився ПК «Енергетик», нас стали запрошувати виступати на різних концертах.  А з часом «зманили» працювати там.

Відтоді  почалась історія ансамблю «Квіти України».

Всього за рік ми отримали звання зразково-показового

Юженергобуд: Скільки дітей було в першому складі? 

Форостенко О.Б.: Перші діти були випускники школи мистецтв – усього 12 дітей, всі дівчатка. Зараз в ансамблі 130 учасників. І це ще мало, з оглядом на пандемію. В інші роки до 160 доходить. Взагалі-то у нас відбору немає  – всіх беремо, а згодом бачимо кому варто ходити, кому це не потрібно. Здібності різні. Підказуємо батькам кому треба продовжувати, кому немає сенсу.

Більше дітей брати не можемо – в нас лише три керівники, в тому числі й моя дочка Валерія. Зараз маємо потребу ще у педагогу, та не можемо знайти поки що.

Юженергобуд: Чому так?

Форостенко О.Б.: Не вистачає молодих спеціалістів. Не дуже зараз ідуть на цю спеціальність. Народна хореографія важка, а грошей багато не приносить.

ЮжБудNews. Новини Южноукраїнськ.
Форостенко Ольга Борисівна з вихованцями за роботою

Юженергобуд: Чи означає це, що до народного танцю зараз менше цікавості.

Форостенко О.Б.: Зараз більше хочуть шоу, естраду. Час такий. Зацікавленість в збережені самобутньої культури має бути на рівні керівництва, в тому числі керівництва країни. Тоді буде підтримка, фінансування, а зараз все тримається на батьках. Ніхто не допомагає, іноді станція трохи. Раніше в нас були спонсори й АЕС добре допомагала, тож трохи зібрали костюми, бережемо їх.

Зараз рідко покупаємо костюми. Адже наш напрямок дорогий. Одна сорочка для хлопчика коштує 1,5 тис., головний убір 400 грн. Але костюм має бути ошатний, ми маємо презентувати не лише народний танець, а й стрій.  

Українське слово, танець, стрій – це те що відрізняє нас від інших народів. Якщо ми це загубимо, то в нас не буде свого обличчя, й ми просто загубимося серед інших народів.


Чесно кажучи, часи були різні – було коли народний танок був в честі, а було й навпаки.
Колись навіть були думки змінити напрямок на простіший та популярний, але є люди яким це потрібно, хто приходить, щоб подивитися саме народну хореографію. Тож заради таких цінителів та заради збереження справжньої української культури ми не зважаємо на кон’юнктуру.
Якось ще до війни, ми їздили на фестиваль в Луганськ. Там було журі з України, з Росії, з Європи. І ось ми, педагоги, зібралися обговорити номери. Було прикро коли наш український хлопець сказав, що потрібно щось новеньке, сучасне. А француженка встала та каже, що вони загубили цю народну культуру, а ми ще можете зберегти. Це ж справжні цінні речі.

Юженергобуд: Чи сподіваєтесь ви на те що далі буде легше? Взагалі які плани на майбутнє? Може якісь поїздки плануєте?

Форостенко О.Б.: Про плани розповість наш молодий педагог –  Валерія Володимирівна.

ЮжБудNews. Новини Южноукраїнськ.
Валерія Володимирівна Форостенко на репетиції

Форостенко В.В.: Легше точно не буде. Такого ми не чекаємо. Зараз плани будувати важко. Нестабільність, фінансові труднощі. Наразі підняли оплату за відвідування занять до 200 грн. А батькам ще ж і репетиційну форму потрібно купувати й туфлі танцювальні за тисячу, пуанти за дві тощо. Таке фінансове навантаження не для всіх батьків можливе.

Щодо конкурсів то зв’язку з ковід, останнім часом не їздили.  Танцювальні конкурси онлайн ми не підтримуємо, не беремо в них участі.

Юженергобуд: Чому?

Форостенко В.В.: Конкурси та фестивалі потрібні не лише щоб себе показати, важливо бачити інших, різні рівні. З точки зору виховання танцюриста онлайн конкурси не мають сенсу.

Юженергобуд: А взагалі виховної роботи багато?

Форостенко В.В.: Виховна робота – це перш за все. Щоб ансамбль був ансамблем треба навчити дітей працювати та працювати в колективі. А це не просто.

 Форостенко О.Б.: Особливо зараз. Діти та батьки змінилися. З одного боку, діти стали фізично слабкішими, а народна хореографія дуже важка, тож дітей треба спочатку  зробити сильнішими. А з другого боку, батьки дітей жаліють, хочуть до кожного індивідуальний підхід. Але щоб стати сильним танцюристом дитині треба працювати, долати труднощі. Та долати їх саме в колективі, бо в нас ансамбль. Та й в загалі, як би там дитину індивідуально не вихитували, їй все одно прийдеться мати справи з соціумом. Від того нікуди не подітися. Тож ми навчаємо не тільки танцювати, а й взаємодіяти, працювати в колективі. Це справжнє виховання – навчити працювати, долати труднощі, та навчити ефективно взаємодіяти в колективі. Такі навички завжди стануть в пригоді.

Ще хотіла додати, дещо про поїздки. Не на кожний конкурс варто їхати. Зараз стало багато комерційних конкурсів. З конкурсантів збирають гроші – потім щоб не образити роздають нагороди. По п’ять перших місць, по декілька гран-прі й таке інше. Та вартість такої перемоги яка? Це ніяке не досягнення перемогти на такому фестивалі. Тож ми їдемо лише на серйозні конкурси, де журі з інститутів, хореографи та рівень конкурсантів високий. Нас знають в Україні, ми отримували перемоги на дуже серйозних фестивалях та не бажаємо знижувати рівень та розмінюватись на комерційні конкурси.

Форостенко В.В.:  Я також хотіла б додати про цінність та важливість збереження традиційного танцю. Перейти на інший стиль – це легко, а от повернутися до справжнього народного стилю буде дуже важко.

Коли ми  їздили на фестивалі у Грузію, Болгарію, бачили, як там високо цінують фольклор. На весіллях, гуляннях співають та танцюють лише народне. В Грузії від малої дитини до сторічного дідуся знають і люблять свої танці та пісні.

Хоча є й інші приклади. Були один рік на конкурсі у Польщі, так  на другий, нас запросили, щоб ми приїхали та показали польській молоді приклад, як треба відноситися до свого народного, як це красиво. Вони гублять свою культуру.

Та на справді, якщо в Україні не зміниться відношення до традицій, якщо можновладці не візьмуть курс на їх збереження, то ми як народ ризикуємо загубити свою самобутність.

Шановні читачі, Южбудньюз нагадаує, що сьогодні ансамбль «Квіти України» буде виступати з ювілейним концертом на оновленій сцені ПК «Енергетик»

про це читайте тут: Концерт до Дня Незалежності України відбудеться на оновленій сцені ПК “Енергетик”

Приходьте та насолодіться справжнім українським танцем!

Ще новини